ВІДЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех. 1. Чесанням відділяти непотрібні частинки від волокон льону, конопель і т. ін.; вичісувати.
2. звичайно док., перен., діал. Відрубати, відрізати. Іван.. відчесав йому [змієві] голову (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 661.