ВІСКРЯ́К, а, ч., діал. 1. вульг. Шмаркля. Витерти віскряки під носом.
2. лайл. Шмаркач. [Xрапко:] Молодець… Віскряк, а не молодець! (Мирний, V, 1955, 40); [Гордій:] Я піду втоплюсь!.. (Почина ревти).. [Полікарп Іванович:] Ах ти віскряк!.. Да як у тебе язик повернувся таке вимовити (Кроп., IV, 1959, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 684.