ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок. і док. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше "р" або "л"). Він трошки гаркавив, але його ламане "р" з домішкою "л" звучало музично приємно (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44); На вулиці уже гаркавили сердиті голоси і роз’ярено валували собаки (Стельмах, Вел. рідня, 1951,744).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 31.