ГОДИ́НА1, и, ж.
1. Одиниця виміру часу, що дорівнює1 /24 доби, або 60 хвилинам. Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну (Шевч., II, 1953, 57); Години цілі ми дивилися, як оси Серйозно повзають у селищах своїх (Рильський, II, 1946, 161); * У порівн.Тиждень минув як одна година (Н.-Лев., II, 1956, 322).
2. Відрізок часу, що дорівнює 60 хвилинам, який числять від півночі і від півдня. До 1 години сиджу за столом (Коцюб., III, 1956, 420); Близько другої години ночі всі заводи й установи міста були в бойовій готовності (Кучер, Чорноморці, 1956, 30).
3. Відрізок часу, що відводиться на урок, лекцію, заняття та ін. — Я таки часом шила. — На годинах «рукоділля», як була ще гімназисткою? — подражнила її знову сестра (Л. Укр., III, 1952, 746); Однією з форм масової роботи на шахтах Донбасу була «виробнича година», яку проводили у гуртожитках робітників (Укр. іст. ж.,4, 1960, 24).
4. тільки одн. Певний період часу, певна пора, певний момент (перев. з означенням). Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Вовчок, 1, 1955, 276); Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Сос., II, 1958, 313); // без означення. Добрий, сприятливий час. Ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть (Шевч., II, 1953, 202); І година прийде,., буде хижий ворог під гарматний дзвін.. утікать на Київ, з Києва — в Берлін (Сос., II, 1958, 229).
Коменда́нтська годи́на — заборона без перепустки з’являтися на вулицях населеного пункту в певні години (у воєнний час та під час облоги). Надвечір, коли зайшла комендантська година і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно, ми одвезли клишоногого двірника в його завулок (Перв., Материн.. хліб, 1960, 96); Ме́ртва (ти́ха) годи́на — відпочинок після обіду в лікувальних та деяких інших установах. Він вимагав, щоб мертвої години по обіді суворо додержували (Трубл., II, 1955, 69); Сме́ртна годи́на — смерть, кончина. Коли почула [бабуся] свою смертну годину,.. звеліла увечері скликати рідню (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 185).
◊ 3 годи́ни на годи́ну — у найближчий час.
5. тільки одн., у сполуч. зі сл. гіркий, лихий, недобрий, чорний і т. ін. Важкі, скрутні обставини. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Шевч., II, 1953, 7); [Одарка:] Ох, чуло ж моє серце недобру годину!Всю дорогу його наче гадина яка ссала (Мирний, V, 1955, 251); Вже мав [Дорко].. близько три тисячі гульденів на чорну годину (Мак., Вибр., 1954, 39); // у сполуч. зі сл. бодай, нехай, бий і т. ін. Уживається у складі лайливих висловів. — Возьміть його… бо покину, Як батько покинув, — Бодай його не кидала Лихая година (Шевч., І, 1951, 44); Послухав наш Рябко поради Явтуха. — Нехай тяжка йому година та лиха (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53); — А бий тебе лиха година, — думаю, — зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору! (Ткач, Плем’я.., 1961, 15).
ГОДИ́НА2, и, ж. Тепла, суха, сонячна погода. Барометр уперто показував «дощ».. Ми дуже гнівались. Старий, непотрібний струмент, він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година (Коцюб., II, 1955, 234); Година й негода часто міняються в надмор’ї (Дмит., Наречена, 1959, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 102.