Що oзначає слово - "голий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГО́ЛИЙ, а, е.

1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину). Лазять діти у запічку Голодні і голі (Шевч., 11, 1953, 120); Ввійшла Варвара, важка, спокійна, з червоними, голими по лікоть руками (Коцюб., 11, 1955, 168); Бачить цар, що під вербою.. Голий парубок сидить, Курить люльку і мовчить (Перв., Райдуга.., 1960, 109); // у знач. ім. го́лий, лого, ч. Той, хто не має на собі одягу. * У порівн. Вискочив, як голий з маку (Номис, 1864, 7570); // перен. Який не має засобів для існування; бідний. -Чи гаразд у їх у господі? —Де там! такі стали голі (Вовчок, I, 1955, 17); — А що ж ти мені поможеш, коли ти сам голий! (Фр., II, 1950, 9); * Образно. І несподівано так стало чогось жаль.. Голою, обшарпаною, обікраденою здалася мені молодість моя (Вас., II, 1959,100); // у знач. ім. го́лий, лого, ч. Бідна або погано одягнена людина. [Кобзар:] Спасибі всім щирим душам. (Хова данину). З миру по нитці — голому сорочка (Кроп., V, 1959, 480); До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі… (Тич., 1, 1957, 72).

◊ Го́лий, як бу́бон (як туре́цький свя́тий) — зовсім роздягнений, нічим не прикритий або бідний. З Америки він повернувся голий, як бубон (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45); Треба буде одежі, бо з мене як знімуть казенну, то я остануся, як турецький святий, буквально голий (Шевч., VI, 1957, 138); Го́лими рука́ми бра́ти (взя́ти) кого, що — заволодівати ким-, чим-небудь, долати кого-, що-небудь, здобувати щось без особливих труднощів. Коли ми почали працювати на заводі, то тут якраз і виявилось, що Панька голими руками не візьмеш (Мик., І, 1957, 484); Він не раз твердив собі: перемогу [в науці] голими руками не візьмеш (Рибак, Час.., 1960, 162); 3 го́лими рука́ми — не маючи нічого в руках. Дивився на корову, що лежала, а повернувши до нього голову й переконавшися, що Семен увійшов з голими руками, махнула головою й ударила рогом до ясел (Март., Тв., 1954, 112).

2. Нічим не покритий (про предмети). — Кумові давно б слід вив’язати скатертину; ось дивіться — стіл голий (Мирний, III, 1954, 159); На другому поверсі взагалі ніякої постелі нема — Марина Хомівна лежала на голих дошках (Хижняк, Тамара, 1959, 175).

◊ Го́лий меч; Го́ла ша́бля — меч або шабля, вийняті з піхов. На видимому кутку арени незабаром показуються Руфін і Прісцілла.. За ними йдуть два вояки з голими мечами (Л. Укр., II, 1951, 544); Хтось біжить попереду розхристаний, без шапки, з голою шаблею в руках (Мик., II, 1957, 303); Го́лі сті́ни — стіни без предметів, прикрас на них. Павлусь глянув, бачить, — якась кімната з голими стінами, брудними, серед хати довгий стіл, нічим не накритий (Л. Укр., III, 1952, 491); Під го́лим не́бом — під відкритим небом, не в приміщенні; просто неба. Посеред табору в одній хвилі виставлено шатри для старшин — решта війська мала ночувати під голим небом (Фр., VI, 1951, 98).

3. Який не має волосся, шерсті, листя і т. ін. Вівці ліниво згинають коліна.. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись (Коцюб., II, 1955, 320); Могутні пориви північного вітру, налітаючи на голі крони дерев, гойдали їх (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Який не має рослин, не вкритий рослинами. Рядом з Шевченковою могилою, на північ вверх по Дніпру, стоїть зовсім гола гора, вища од Шевченкової (Н.-Лев., II, 1956, 382); Люта пурга гримить у степу, вовчий вітер виривається з посвистом з-за голих кам’янистих сопок (Донч., VI, 1957, 179).

4. розм. Без нічого іншого; самий. Пані Олімпії бажалося подати гостям замість голого чайку — каву (Фр., VII, 1951, 21); — Товариш Калінін учить нас, що голе адміністрування не може дати добрих наслідків (Горд., І, 1959, 598); // Без пояснень і підтверджень. — Я знов, бачите, не можу на голі слова вірити ані вам, ані вашим синам (Фр., VIII, 1952, 246); // Неприхований, відвертий. Проценкові стало аж страшно від такої голої та нічим не прикритої правди (Мирний, III, 1954, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 106.