ГОЛОДНЕ́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що го́лод 1, 2. [Xимка:] Змалку — голоднеча та колотнеча далися узнаки (Мирний, V, 1955, 240); Тяжка була хвороба для виснаженого голоднечею хлопчика (Бурл., О. Вересай, 1959, 4); Про значення землеробства в житті древньоруського народу можна судити і з того, що неврожаї, спричинювані несприятливими кліматичними умовами, приводили до голоднечі (Нариси стар. іст.. УРСР, 1957, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 114.