ГРАД1, у, ч.
1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Інколи влітку під час грози випадає град (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33); * У порівн. Сльози, мов град, посипались на землю (Коцюб., І, 1955, 18).
2. чого, перен. Велика кількість, численність. Не збігло й хвилини, як град картечі обсипає увесь пригород (Стар., Облога.., 1961, 72); Мати сяк-так відбивалася від граду запитань (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 5).
3. у знач. присл. гра́дом. У великій кількості, багато; // Великими краплями, рясно (про піт, сльози). Піт градом котився з чола, заливав очі (Кучер, Чорноморці, 1956, 142).
ГРАД2, а, ч., уроч. Город. В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Шевч., II, 1953, 336); В Київ-граді, у столиці, Галя в технікумі вчиться (Воронько, Три покоління, 1950, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 152 - 153.