ГІ́РШЕ, ГІРШ.
1. Присл. до гі́рший. Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (Коцюб., І, 1955, 312); // у знач. присудк. сл. Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Шевч., II, 1953, 90).
2. Уживається у знач. більше. Бачить [панночка], що корюся, та ще гірш мене зневажає (Вовчок, І, 1955, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 77.