ДЗВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Тут на рундуці гроші в долоні лічив [хазяїн], дзвякаючи (Вовчок, 1, 1955, 119); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (Тич., II, 1957, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 265.