ДОВЕ́РШУВАТИСЯ, ується, недок., ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ши́ться, док.
1. Наближатися до кінця, закінчуватися; завершуватися. Розправа над ненависним панством у нас давно вже довершилась (Тич., Магістралями життя, 1941, 27).
2. уроч. Відбуватися, здійснюватися. [Кассандра:] Вже, бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі (Л. Укр., II, 1951, 293).
3. тільки недок. Пас. до дове́ршувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.