ДОДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і ДОДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. Закінчувати довбати; довбати до певної межі, до певного часу. Додовбувати долотом дірку; Додовбати до сучка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 345.