ДОДО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОДОЇ́ТИ, дою́, до́їш, док., перех. Закінчувати доїти; доїти до кінця. Довелося дівчині затриматись. Разом додоїли корів (Рад. Укр., 9. VІ 1962, 3); Додоювати корів вручну після машинного доїння не доцільно, бо це привчає їх до неповної віддачі молока під час механізованого доїння (Хлібороб Укр., 7, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 345.