ДО́КІЛЬ, присл., спол., діал. Доки. — Що ж, докіль ти думатимеш? доки розважатимешся? (Вовчок, І, 1955, 166); — Докіль поїдем до Москви, Ще зачекати трохи доведеться (Бажан, Роки, 1957, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.