ДОЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати лизати; лизати до кінця. Вклав [з’їв] панотець півбуханця хліба та мисчину сметани з сиром, надяг підрясник і потяг за ворота, зоставивши мухам долизувати в посудині (Свидн., Люборацькі, 1955, 13); * Образно. Де-де долизували згарище останні кволі язики вогню (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 581).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 358.