ДОЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що-небудь; лічити до якогось числа. — Лягай, чоловіче, спати, коли тебе сон зміг: лягай, серце, а я ось швидко долічу (Н.-Лев., III, 1956, 85); Вона давно вже облизала всю куряву і весь бруд з сивої бороди бога, а матушка Раїса.. не долічила ще й до вісімдесяти (Донч., III, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 359.