ДОМІ́ШУВАТИ1, ую, уєш, недок., ДОМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех.
1. Закінчувати місити що-не-будь.
2. Місячи, додавати що-небудь.
ДОМІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок,, ДОМІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Додавати що-небудь. Сторожиха змазувала її [долівку] глиною з водичкою, а іноді й кі-зячка домішувала (Донч., VI, 1957, 515); Домішуючи до органічного скла різні барвники, одержують дешеві імітації коштовних каменів (Веч. Київ, 20.11 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 364.