ДОПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. неперех. Закінчувати працювати; працювати до певного часу. На полі косарі ледве допрацювали до заходу сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).
2. перех. Остаточно завершувати роботу над чим-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 374.