ДОРАХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОРАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Знаходити, виявляти при підрахунках те, що повинно бути. Думка у нього була така, що мужик не здужає дорахуватися, чи в касі хибує, чи ні (Март., Тв., 1954, 212); Окремі ланки.. так і дорахуватись не змогли, скільки виростили на гектарі (Грим., Незакінч. роман, 1962, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 376.