ДОСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Слухати що-небудь до кінця. Не дослухував [Клима] Павло; Сюди-туди ззирнувся Та й від брами геть вернувся (Фр., X, 1954, 396); Розмов Вахраха не дослухували до кінця (Коп., Вибр., 1953, 35); За тином слухала [пісню] Ярина — І не дослухала, упала (Шевч., І, 1951, 286); Василь Іванович уважно дослухав мою ліричну сповідь (Гур., Осок. друзі, 1946, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 386.