ДРІБНИ́Й, ДРІ́БЕН, бна́, бне́.
1. Малий розміром, об’ємом. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять (Л. Укр., І, 1951, 163); Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися на дрібніші камінчики (Донч., І, 1956, 480); Дрібну рибу ловлять сіткою на круглому обручі (Ю. Янов., II, 1958, 46); // Невеликий ростом; молодий віком. Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (Вас., І, 1959, 59); — Хоча б не дрібні діти, — журиться жінка. — А то ж дрібні та жовті вони в мене, як свічі воскові… (Стельмах, Хліб.., 1959, 13).
2. Малий, незначний щодо вартості (про гроші). Вона поблагословила молодих • хлібом, і одна родичка обсипала їх вівсом, пшеницею, пополовині з мідними та дрібними срібними грішми (Н.-Лев., III, 1956, 75); Сольдо — дрібна монета, щось із 2 коп. (Коцюб., II, 1955, 405); Потім викидає [Плачинда] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (Стельмах, Хліб.., 1959, 125).
3. Який складається з малих однорідних частинок, предметів. На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто (Н. —Лев., II, 1956, 29); Темінь. Мжичить дрібний осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хижняк, Тамара, 1959, 163); Уважно вдивлялася [Леся] в рядки свого дрібного письма, мов шукала в них якихось потаємних думок (М. Ол., Леся, 1960, 183);//Який складається з часто повторюваних елементів (про звуки, рухи, сміх і т. ін.). Проценкові все ще вчувається дрібний козачок, все ввижається, як крутяться перед його очима люди (Мирний, III, 1954, 203); —Брр! — І Славко заливався дрібним сміхом, мотляючи в повітрі рученятами (Досв., Вибр., 1959, 314); — І що ж тепер люди [будуть робити]? — спитав Андрій тихо, боячись видати дрібне тремтіння свого тіла (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 24); Коні під стіною високого жита біжать дрібною, повільною риссю (Руд., Остання шабля, 1959, 80).
Дрібні́ сльо́зи ли́ти (вилива́ти); Умивати́ся (уми́тися, облива́тися, обли́тися, залива́тися, зали́тися і т.ін.) дрібни́ми сльоза́ми — гірко плакати. — А та ж удова, те моє лихо пекуче! — каже Чайчиха, дрібні сльози виливаючи (Вовчок, І, 1955, 219); Жінка встала.. І, мов водою, залилась Дрібними, як горох, сльозами (Шевч., II, 1953, 107).
4. Маломіцний в економічному відношенні. Пролетаріат завжди перебуватиме, — поки тримається капіталізм, — в сусідстві з дрібною буржуазією (Ленін, 21, 1950, 88); Засилали до неї старостів і з сусідніх сіл, навіть міщани та міські дрібніші купці (Н.-Лев., IV, 1956, 17); В сусідньому селі дрібна шляхта об’єдналась у обивательську хоругву і напала на ясногородців (Панч, III, 1956, 453); // Який володіє незначною кількістю засобів виробництва. Є така мудра наука статистика. Вона веде облік усього господарства країни, вона підрахувала, що дрібне селянське господарство є тільки лихом для селянина (Стельмах, І, 1962, 369).
5. заст. Який займав невисоке суспільне або службове стайовище. Дрібний урядовець.
6. перен. Який не має істотного значення; незначний, другорядний. Я буваю щасливий, коли вона.. дозволить зробити їй дрібну послугу (Коцюб., II, 1955, 254); Камнєв згадав десятки дрібних справ, які ще треба було зробити до від’їзду (Собко, Вогонь.., 1947, 7); — Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала (Ю. Янов., II, 1958,87); // Позбавлений внутрішньої значимості, важливості. Часто бачив.. чоловік, які дрібні й самолюбні розмови навкруги, і він не любив приставати до тих розмов (Сам., II, 1958, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 414.