ЗАВБА́ЧУВАТИ, ую, уєш і ЗАВБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Знати наперед, на основі певних фактів робити передбачення, висновок про розвиток, настання яких-небудь явищ, подій. Використання радіозонда полегшує завдання завбачувати погоду (Наука.., 2, 1958, 6); Грецькі вчені [в Стародавній Греції] завбачали сонячні затемнення, визначили положення ряду зір (Іст. стар. світу, 1957, 128).
2. Правильно орієнтуючись в яких-небудь обставинах, здогадуватися наперед про щось. Ми напевне піймаємо на гарячому того осоружного чоловіка, існування якого давно завбачував Стратіон (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 39.