ЗАВИВА́ТИСЯ1, а́ється, недок., ЗАВИ́ТИСЯ, в’є́ться, док.
1. Набувати форми завитка, робитися закрученим; закручуватися. Вона [борода] росла, як хотіла: уздовж по грудях, і в ширину — по жилавій шиї, завивалася рудуватими кільцями (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 45); Зелені коси водоростей крутились, завивались, ніби їх хтось розчісував там та закручував у баранці (Збан., Мор. чайка, 1959, 197); Латуні добре обробляються різанням на верстатах, але вони утворюють стружку, яка завивається (Токарна справа.., 1957, 60); // Закручуючи собі волосся, робити кучері.
2. Рухатися, утворюючи собою завитки. Те страховище вилося, як гадина, вилося-завивалося (Мирний, І, 1954, 65); Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється Та орел ширококрилий Небом пронесеться (Рудан., Тв., 1956, 84); На крутих гребенях [хвиль] завивалися білі баранці (Збан., Сеспель, 1961, 3); // Підноситися вгору витками; звиватися. Жайворонок в небо весело завився, Крильцями тріпоче, піснею залився (Щог., Поезії, 1958, 102).
3. рідко. Бути вплетеним у що-небудь; вплітатися. Нехай і мій зав’ється скромний квіт В вінок од українського народу (Рильський, Мости, 1948, 6).
4. тільки недок. Пас. до завива́ти2.
ЗАВИВА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ЗАВИ́НУ́ТИСЯ, и́ну́ся, и́не́шся і рідко ЗАВИ́ТИСЯ, в’ю́ся, в’є́шся, док.
1. Обмотувати, закутувати себе чим-небудь. Русинки, ж там [на Поділлі] завиваються в намітки, ..ходять в запасках (Свидн., Люборацькі, 1955, 4); Хима завилась гарною наміткою (Коцюб., І, 1955, 87).
2. тільки недок. Пас. до завива́ти3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.