ЗАДИ́РКА, и, ж. Задерта шкірочка коло нігтя. Шкіра вище нігтів бралася кривавими задирками, а Турбай занурював руки все глибше та глибше [в сніг] (Руд., Остання шабля, 1959, 294).
ЗАДИ́РКА, и, ж., спец. Задерте місце, шершавість, гострий виступ на гладкій поверхні (дерева, металу і т. ін.). Після різання труб треба старанно зачистити місце розрізу, щоб усунути задирки (Слюс. справа, 1957, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 109 - 110.