ЗАКАРПА́ТЦІ, ів, мн. (одн. закарпа́тець, тця, ч.). Жителі Закарпаття. — Не переварюю я Масла, дуже він масний, гумовий, а от не впіймав за руку — не тягни до буку, як каже закарпатець Михайло (Хижняк, Невгамовна, 1961, 128); А скільки хорошого запозичили наші сусіди у закарпатців! Угорці уважно вивчають досвід передових тваринників і механізаторів (Рад. Укр., 8.IX 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.