ЗАКЛИНА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. заклина́ти
2. За марновірними уявленнями — усталена словесна формула, звичайно супроводжувана відповідними діями, що має магічну силу; замовляння. Знахарка перехрестила, покропила свяченою водою вікна, двері. Прошептала якесь заклинання (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 36); В основі магії лежала віра первісних людей в те, що з допомогою заклинань та обрядів можна впливати.. на хід явищ і подій в навколишньому світі (Нар си стар. іст. УРСР, 1957, 21).
3. Те саме, що проклі́н. Яких тільки заклинань, погроз і репресій не вживали [німці], скільки лиха зазнали робітники за повільність ремонту! (Ле, Мої лист 1945, 217).
4. перен. Настійне прохання, благання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 148.