ЗАЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. залу́плять; док., перех., розм.
1. Здирати, зривати з чого-небудь верхній шар; злуплювати. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила (Сл. Гр.).
Залу́плювати (залупи́ти) о́чі — вивертати повіки.
2. тільки док. Взяти дуже високу ціну за що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 195.