ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ, юю, юєш і ЗАЛЮДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЛЮ́ДНИТИ, ню, ниш, док., перех., рідко.
1. Заповнювати людьми. * Образно. Коли дим заметавсь над вогнем, заметалися тіні кострубатих смерек і залюднили полянку (Коцюб., II, 1955, 347).
2. Заселяти людьми (будинок, місто, край і т. ін.). Полярна ніч довга, засніжені простори Чукотки такі безнадійно пустельні, що їх мимоволі залюднюєш хоч в уяві (Загреб., Шепіт, 1966, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 197.