ЗАМИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМИ́ЛИ́ТИ, ми́лю́, ми́ли́ш, док., перех.: Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі, зневажл. — навмисно приховувати хиби, недоліки, створювати враження, що становище набагато краще, ніж є в дійсності. [Вакуленко:] Тоді скажіть, Надіє Іванівно, чого він [матрос] так проти течії іде. Чого? [Надія:] Де течія? У нас вода стояча. Кому ви очі замилюєте? (Корн., II, 1955, 202); — А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Збан., Переджнив’я, 1960, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 208.