ЗАМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш недок., ЗАМІСТИ́ТИ, міщу́, містиш́, док., перех.
1. Тимчасово виконувати обов’язки, функції кого-, чого— небудь; заступати. Для оплати режисера не вистачає грошей, і через те хоч-не-хоч мені самому довелося заміщати Федотова (Моє життя в мист., 1955, 141).
2. хім. Замінювати один одного в молекулі сполуки (про атоми складових елементів цієї сполуки). Дослідження структури різних сплавів з допомогою рентгенівського проміння показало, що в більшості твердих розчинів атоми заміщують один одного у кристаловій решітці (Наука.., 1, 1955, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 214.