ЗАНІ́З, ноза, ч. Те саме, що зано́за. [Демид:] Бик мотнув головою, зламав заноза, а був не налиганий, як задрочиться, як дремене!.. (Крон., III, 1959, 169); О, скільки вас [чумаків] за тим Молочним Шляхом Ішло до Криму! Де ж хоч би заніз Із ваших маж? (Рильський, Поеми, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.