ЗАПИНА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПНУ́ТИСЯ і розм. ЗАП’Я́СТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док.
1. Закриватися, завішуватися чим-небудь. Мелашка вилізла на стільчик, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (Н.-Лев., II, 1956, 323); Дві баби, запнувшися з головою од остюків, носили рядна з половою (Ю. Янов., II, 1958, 321); Попросила [Алла Михайлівна] у мене мій вуаль, зап’ялась ним і тоді вже пішла (Л. Укр., III, 1952, 614); * Образно. Дніпро, запнувшись своєю димчатою запоною, ховався від людських очей (Мирний, І, 1954, 348); // Накривати, зав’язувати собі голову (перев. хусткою). Дівчина запнулася хусткою і, тиха, сіла поруч. Прокіп нахилився до неї (Головко, І, 1957, 207); Хусточками-ганчірками зап’ялися [дівчата], стали на жінок схожі (Хижняк, Тамара, 1959, 171).
2. Щільно загортати на собі поли одягу, закутуватися в якусь одежину; // Застібатися (на гудзики і т. ін.). Солдат на всі гудзики запинається (Сл. Гр.).
ЗАПИНА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПНУ́ТИСЯ і ЗАП’Я́СТИСЯ, пну́ся, пне́шся, док.
1. Говорячи, зупинятися, обривати свою мову; затинатися. Тут Маруся, хоч і запинаючись, а розказала йому усе (Кв.-Осн., II, 1956, 60); — Але… будь ласка… заходьте, — запинаючись, промовила Надія (Баш, Надія, 1960, 62); — Розкажіть, Максиме.. — Багато розказувати, — запнувся він і зараз-таки почав (Коцюб., І, 1955, 297); Він щось іще хотів сказати, але запнувся, махнув рукою і, круто повернувшись, вийшов (Жур., Опов., 1956, 105); — Ну, так нехай вам буде [виграш], — почала вона і зап’ялась, немов не могла зважитись або не могла найти відповідного слова (Фр., III, 1950, 455).
2. діал. Перериватися, припинятися (про голос, розмову і т. ін.). Дівчина почула, як тільки чують дівчата, чого в його запнувся голос (Мирний, II, 1954, 34).
Дух (ди́хання) запина́ється— дихання стає важким, переривається (від надмірного хвилювання, переляку і т. ін.). Серце як не вискочить, б’ється, дух запинається. в грудях (Мирний, IV, 1955, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 253.