ЗАПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех., розм., заст. Те саме, що причаща́ти. — Доню! запричастимо тебе! чи не дасть бог швидше здоров’я? (Кв.-Осн., II, 1956, 85); Тюремна адміністрація ще раніше запросила його [священика] висповідати й запричастити засуджених до розстрілу, але вони відмовились розмовляти з священиком (Скл., Карпати, II, 1954, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 278.