ЗАРАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ЗАРА́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАРАЗИ́ТИСЯ, ражу́ся, ра́зишся, док.
1. Сприймати заразу. Щодо зарази, я таки не можу згодитись: заражаються бацилами, а в мене їх не знайдено при аналізі (Л. Укр., V, 1956, 404); Люди, стиснені густо в одних хатах, легко одні від других заражувалися (Фр., VIII, 1952, 333); [Геррісон:] І хіба я за гроші й особисті вигоди повинен дозволити, щоб люди в страшних муках умирали або заражались далі? (Ірчан, І, 1958, 238); Та чого він кахикає? Гляди, сухоти! Заразиться ще можна (Тесл., З книги життя, 1949, 203); І як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону. Це ж жах! Вона ж могла заразитися (Смолич, І, 1958, 80).
2. перен. Переймати, сприймати що-небудь від інших. Розенберг заражався від Частія його юнацькою рішучістю (Шовк., Інженери, 1956, 406); Я, заразившись тутешніми звичаями, послав Вам різдвяний подарунок (Коцюб., III, 1956, 415); Заразитися ним [снобізмом] можуть навіть люди, не позбавлені таланту, знань, естетичного чуття (Рад. Укр., 16. V 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 286.