ЗАСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСИ́ДІТИ, джу, диш, док., перех., розм.
1. Забруднювати калом (про комах, птахів).
2. Довго або незручно сидячи в тому самому положенні, викликати затерплість якої-небудь частини тіла.
3. Довго або часто сидячи, псувати що-небудь. Гість лави не засидить, ліжка не залежить (Номис, 1864, № 1191).
Заси́діти яйце́ — сидячи на яйці, довести до розвитку в ньому зародка або зіпсувати його (про птахів).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 304.