ЗАСТРІ́ЛЮВАТИ і ЗАСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСТРІ́ЛИТИ і ЗАСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Убивати кого-небудь з вогнепальної зброї, стрілою з лука і т. ін. [Готліб:] Щоб мені жінку застрелили? Не попущу! (Л. Укр., IV, 1954, 258); Не знайшов Володя птиці ні в гіллі, ні на снігу, тільки зайця із рушниці він застрелив на бігу (Сос., II, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 334.