ЗАСТІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідше ЗАСТІ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАСТЕБНУ́ТИСЯ, стебну́ся, стебне́шся і рідко ЗАСТІБНУ́ТИСЯ, стібну́ся, сті́бнешся, док.
1. Застібати на собі одяг. Грицько вже розстебнув був шинелю, але на цьому слові знову став застібатись (Головко, II, 1957, 557); Плащем з клейонки обвернувся, Циновим гудзем застебнувся, На голову взяв капелюх (Котл., І, 1952, 171); Шестірний.. побачив пір’їнку на каптанці, скинув його, обмів, знову надів, застебнувся (Мирний, І, 1954, 331).
2. Потрапляти в петлі, бабки і т. ін. (про гудзики, гаплики, кнопки іт. ін.). Ігнатьєв підскочив і, тремтячи, ніби хворий в лихоманці, став одягатись. У темряві руки не попадали в рукава, гудзики не хотіли застібуватись (Собко, Справа.., 1959, 305).
3. Підлягати застібанню (про одяг, взуття).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 331.