ЗАТО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., перех., розм.
1. Додавати до страви що-небудь товчене (звичайно сало) для поліпшення її смаку. Кайдашиха.. почала знов навчати невістку, як наливати борщ, як затовкувать, коли вкидати сало (Н.-Лев., II, 1956, 283); Де Щука не візьмись — хвать зразу черв’ячок! Рибалка нею борщ затовк (Бор., Тв., 1957, 132); Прийшли додому, чоловік і каже: — Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи.! (Укр.. казки, 1951, 51).
2. рідко. Топчучи, вибивати, знищувати що-небудь; затоптувати. Саливон подає .. думку.., щоб ферма не затоптала всі луки, не спасла, не збила, бо що тоді нам зостанеться на трудодень? Ферма затовче. Корови, правда, прибавлять молока, нагуляють жиру, вгодований скот вийде за літо. Та хіба малий бариш на сіні? (Горд., І, 1959, 429); // Топчучи, збивати. Вони затовкували ногами мулке дно, щоб риба наосліп потрапляла до їхньої пастки (Бойч., Молодість, 1949, 207).
3. тільки док. Часто б’ючи, лаючи, довести кого-небудь до отупіння, зробити лякливим. — Дурна! — сказав один чоловік. — Мала вона свій розум у голові, але затовкли (Фр., І, 1955, 265); [Об:] Я трохи придуркуватий, бо мене маленьким затовкли в головку (Март., Тв., 1954, 91); Санька із штурханами, прокльонами коло корів ходить, затовкла, зноровила (Горд., І, 1959, 357).
4. тільки док., перен. Часто і механічно повторюючи, завчити, запам’ятати що-небудь. Яке то трудне діло Кирилик робить; це не те, що телят перейняти… А це треба затовкти, завчити і пам’ятати (Мирний, І, 1954, 152); // Часто перебиваючи кого-небудь, повторюючи щось, заморочити, спантеличити. Ти йому молитву проказуй, а він тобі: що воно оте або оте слово означає… Та так задурить тебе, так затовче, що й сам усі молитви переплутаєш (Л. Янов., І, 1959, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 354.