ЗАТО́ЧУВАТИСЯ1 , ується, недок., техн. Пас. до зато́чувати1. Зубила.. заточуються на шліфувальному крузі (Практ. з машинозн., 1957, 42).
ЗАТО́ЧУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., ЗАТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док.
1. Хитатися, втрачати рівновагу. Світ гасне в очах Гнатових, в ушах шумить, він заточується й мало не падає… (Коцюб., І, 1955, 77); Круто повернувся [Сеспель] від саней, заточуючись від горя і голоду, пішов назад (Збан., Сеспель, 1961, 269); Настуся оступилась, заточилась, захиталась, упала на канапу навзнак і зомліла (Н.-Лев., IV, 1956, 257); Нестерпний біль і гіркота налягли на Чайчиху. Щоб не заточитись, вона сперлася на стару грушу (Стельмах, Хліб.., 1959,38); Штурнула [Мар’я] бідолашного Чистогорова, що той аж заточився, (Баш, Надія, 1960, 212).
2. розм. З’їжджати, сповзати вбік. Заточуються сани (Сл. Гр.); Переплигуючи через рівчаки, заточуючись на поворотах, ..авто вмить вибігло на головний шлях (Смолич, І, 1958, 96).
3. перен., рідко. Заходити вглиб чого-небудь; уклинюватися. Розливсь Дніпро й далеко заточивсь у луку розливним затокам (Вовчок, І, 1955, 316); Юрба текла, текла і раптом стала, аж в тісну робітню якийсь гурток зненацька заточивсь, відпертий натовпом (Л. Укр., І, 1951, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 358.