Що oзначає слово - "затягати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАТЯГА́ТИ1, а́ю, а́єш і рідше ЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ́ і ЗАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. затя́г, ла́, ло́ і затягну́в, ла,ло; док., перех.

1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. А пастки ставити і невід затягати не вмів і не навчився, хоч і хтів (Л. Укр., І, 1951, 399); Сп’янілі від пороху, поту, втоми артилеристи на руках затягують в ліс гармати (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Затягнувши в хату мішок і трохи віддихавшись, Марія сказала: — Чула від людей: що ви купуєте… Та й собі… (Руд., Остання шабля, 1959, 43); * Образно. — Чорт затяг цю країну за непрохідні, найвищі в світі гори (Смолич, І, 1958, 446).

2. також без додатка. Вбирати, втягувати кого-що-небудь у себе, вниз, всередину чогось; засмоктувати. Не відчула [Оля], як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік, затягувати на глибоке (Юхвід, Оля, 1959, 17); // безос. — Товариші, яма! — Тону! — Затягує! — Руку, товариші! (Гончар, II 1959, 417); * Образно. — Чого ці пани крутяться коло тебе, Едіт? Вони можуть затягти в таку трясовину, що потім і не вилізеш… (Собко, Запорука.., 1952, 168); //тільки док., розм., рідко. Те саме, що укра́сти. Ставала [Рахіра] там, де газдині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під паху (Коб., II, 1956, 75).

Затягти́ (затягну́ти) язи́к (язика́) — перестати говорити, замовкнути. Хоч би слово сказав, а то затягнув язик.. і мовчить (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293); // безос. Затихли тости і промови. Всім затягнуло язика (Воскр., І всерйоз.., 1960, 77).

3. перен., розм. Умовлянням або силою приводити, заводити, доставляти і т. ін. куди-небудь. Затягає [Копронідос] до себе на чарку горілки дияконів та простих ченців (Н. —Лев., III, 1956, 391); Павлик затягнув мене до хати (Збан., Мор. чайка, 1959, 109); // тільки 3 ос. Захоплювати, приваблювати. Моя нова діяльність все більше й більше мене затягувала, і не було можливості відмовитися від узятих на себе обов’язків (Моє життя в мист., 1955, 56); По-справжньому закохатися він так і не встиг. Маруся після того, як вони закінчили семирічку, поїхала вчитися до медичного технікуму, а його затягнуло, полонило інше — колективізація (Коз., Гарячі руки, 1960, 133); // Залучати до участі в чому-небудь. Буваючи в Одесі, Микола стрічався з вербівцями й затягав їх до Ковбаненкової ватаги (Н.-Лев., II, 1956, 251); Для винищення українського народу гітлерівці розставили тисячі найтонших тенет. Одних вони затягують у так зване «вільне козацтво», у товариства «охорони порядку», інших же не чіпають, щоб роз’єднати людей (Довж., III, 1960, 55).

4. Обв’язувати, підперізувати чим-небудь туго. Борис Петрович уже встиг розв’язати вузли, які міцно, боляче затягували Васині руки (Собко, Скеля.., 1961, 148); Саїд тримав у лівій руці три хустки-пояси, немов збирався застебнутись і затягти ними стан (Ле, Міжгір’я, 1953, 95); Все іде додому і на зміну, потону і я десь у бою, тільки дужче поясом ремінним затягну я талію свою (Сос., І, 1957, 164).

5. Стягуючи кінці, зав’язувати міцно, зашморгувати мотузок, вірьовку і т. ін. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гончар, II, 1959, 216); Перед знайомою хвірткою він зупинився, тісніше затягнув пояс, поправив безкозирку (Кучер, Чорноморці, 1956, 393).

Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) петлю́ (за́шморг і т. ін.): а) (на кому — чому) ставити кого-небудь у безвихідь. Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (Донч., III, 1956, 8); б) (навколо кого-чого) оточувати з усіх боків, стискаючи кільце оточення. [Балтієць:] З моря, з гір вас оточують, оточують з усіх боків, і кожен день, кожна година затягує петлю навколо вас все дужче й дужче (Корн., І, 1955, 60);

Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) пояски́ — обмежувати себе в їжі; голодувати. Гітлер нікому не давав вільно дихати. Він усе підпорядковував війні.. Німці тільки й знали, що затягували пояски дедалі тугіше (Загреб., Європа 45, 1959, 219).

6. Покривати, встеляти чим-небудь якусь поверхню. На березі Дніпра ще збереглись окопи, Їх затяга пирій, і м’ята, і чебрець (Дмит., Вітчизна, 1948, 17); У шибки затуркотів дощик.. Поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Досв., Вибр., 1959, 193); Почорніли, взялися іржею золотаві бані, холодна цвіль затягнула білі мармурові плити (Кучер, Дорога.., 1958, 36); Під копитами Орла хрустів молодий льодок, що затягнув невеликі калюжки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805); // безос. Біля хижі ще лежав камінь, на якому колись гострили мечі й ножі, але зараз його затягало травою й зеленим мохом (Скл., Святослав, 1959, 11); // Закривати, заліплювати отвір чим-небудь липким, в’язким. Вода на дні озера то прибуває, то зникає. А місце, звідки б’є джерело, хутко затягає твань і багно (Донч., II, 1956, 34); // безос. Ось ставок. Його затягло мулом, очерет і ряска запнули його срібне лице (Ю. Янов., V, 1959, 143); // розм. Напинати, натягувати що-небудь. Вона щільніше затягла запинало, що ділило її кут від решти кімнати (Досв., Вибр., 1959, 44); — На, не мерзни! — взяв своє пальто Дратва і накрив ним Юрка.— Затягни на голову і надихай собі тепла, а то застудишся (Томч., Готель.., 1960, 136); // Огортати, оповивати, заволікати що-небудь, роблячи нечітко, невиразно видним (про туман, хмари, імлу і т. ін.). Від річки піднімався туман, затягаючи сизою запоною похилі верби і розкидані по березі хати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Шер., Щастя.., 1951, 140); Свинцеві хмари затягнули небо, на обрії хоч би прогалинка (Підс., Віч-на-віч, 1962, 97); // безос. — Затягує небо — на дощ, —сказав пастух (Горд., І, 1959, 398).

7. також без додатка, розм. Починати співати (рідше грати). — По волнам — по морям, Нынче здесь — завтра там,— затягує Сенька, я підхоплюю, й пісня голосно лунає, розтягуючись довгими «а-а-а» над водою (Десняк, II, 1955, 312); Дівчата затягли пісню. Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (Томч., Готель.., 1960, 249); // тільки недок. Співати тривалий час. Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних [пісень] затягає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 136); Про степ донецький затягав [хлопець] пісні, І цілував дівчину навесні (Криж., Під зорями.., 1950, 89); // рідко. Довго тягти окремі високі ноти; виводити. Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили. Часом тільки кілька дівочих голосів затягало на кінці або трохи різнило (Н.-Лев., II, 1956, 403); // Починати говорити спроквола, монотонно, розтягуючи слова. — Еге-е,— затяг він,— значить, утекла [гадюка], проклята! (Мирний, IV, 1955, 13); Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом: — Товаришу гвардії старший лейтенант! (Гончар, III, 1959, 309).

Затяга́ти (затя́гувати, затягти́, затягну́ти) своє́ї (своє́) — настирливо повторювати одне й те саме. Коли попереду проступили з темряви будинки селища, вона пішла зовсім повільно і знов затягла своєї: — Засиділись мало не до півночі, а завтра з гудком будь на місці (Шовк., Інженери, 1956, 104); — Схаменіться, доки не пізно. Схаменіться, коли не бажаєте, щоб Баржак у петлю вас завів,— знову затягнув своє Хлопєшка. — Ще вихід є! (Гончар, II, 1959, 17).

8. Просовувати що-небудь крізь якийсь отвір (перев. засиляти нитку в голку). Якось Михайлина сіла вишивати Наталі нову сорочку. Довго затягала в голку нитку — ох, минають роки, не ті стають очі, не ті пальці (Збан., Між.. людьми, 1955, 183); — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу, не повилазили,— обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Н.-Лев., II, 1956, 290).

9. розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. Він згадує свої вправи з Павлом і вирішує не затягати бій (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 88); Ми переконані, що капіталісти всіх країн обманюють народ, обіцяючи скорий і справедливий мир, а на ділі затягуючи загарбну війну (Ленін, 24, 1950, 331); [Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію (Корн., II, 1955, 321).

10. також без додатка, розм. Те саме, що зава́жувати. [Xрапко:] Та мабуть пудів зо три затягне! (Мирний, V, 1955, 161).

1

1. спец. Міцно закручувати, загвинчувати, укріпляти що-небудь.

ЗАТЯГА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Зморити, перевтомити когось, примусивши довго ходити куди-небудь або десь. Він виявився мимовільним свідком. Але боячись, що його тепер затягають по слідствах, вирішив удати, буцімто нічого не чув і не бачив (Руд., Остання шабля, 1959, 201); // рідко. Перевтомити кого-небудь частими відвідинами. [В’юн:] Піду, до всього начальства піду, від моїх родичів заяви полетять в установи, ми затягаємо вас комісіями (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 58).

2. Довго носячи, забруднити; заносити (одяг, взуття і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 368 - 369.