ЗГУ́ЩУВАТИ, ую, уєш і ЗГУЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГУСТИ́ТИ, згущу́, згусти́ш, док., перех.
1. Робити густим, густішим, ніж звичайно (розчин, рідину і т. ін.).
2. перен. Робити насиченим, інтенсивним (колір, сутінки, темряву і т. ін.). Світло [вогню] згущувало темряву ночі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 92); Вечір фарби сині ще згустив (Ющ., Люди.., 1959, 129); // Робити що-небудь виразнішим, відчутнішим; посилювати. Роки не тільки не розвіяли по згорьованій землі його любові, а зібрали її, згустили (Руд., Вітер.., 1958, 118).
◊ Згу́щувати (згуща́ти, згусти́ти) фа́рби (ба́рви) — розповідаючи або зображуючи, надміру посилювати, перебільшувати що-небудь (перев. погане, негативне). — Я навмисне згустив фарби, щоб акцентувати на головній небезпеці (Мур., Свіже повітря.., 1962, 91).
3. Густо розміщувати або скупчувати в одному місці. Вона [буржуазія] згустила населення, централізувала засоби виробництва, концентрувала власність в руках небагатьох (Комун. маніф., 1947, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 528.