ЗНЕНА́ВИДІТИ і рідко ІЗНЕНА́ВИДІТИ, джу, диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь. Сама генеральша знала Махамеда. І так його зненавиділа, що як приходилось проїздити або проходити повз його, то вона завжди одверталась й спльовувала (Мирний, І, 1949, 214); [2-га дівчина:] Далі дійшло до того, що вони ізненавиділи одна другу (Вас., III, 1960, 12); — Після розмови з вами можна зненавидіти життя, —зауважила— Ольга.— Ви вмієте отруїти все геть дочиста (Вільде, Сестри.., 1958, 528); Ще гімназистом зненавидів він [Ф. Енгельс] самодержавство і сваволю чиновників (Ленін, 2, 1948, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 656.