ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕСИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Позбавляти сили, робити безсилим; виснажувати. Вже при обіді знесилювала його сплячка; ледве додержував до кінця (Март., Тв., 1954, 239); Думки знесилювали мозок, вони були якісь отруйливі і чавунними кавалками заповнювали голову (Рибак, Гармати.., 1934, 42); Робота в «Просвіті» цілком мене знесилила (Коцюб., III, 1956, 305); Перехід від стану приреченості до радості знесилив його, і він деякий час сидів нерухомо, витираючи хусткою лоба (Сенч., Опов., 1959, 186); // Дуже ослабляти чиї-небудь сили, робити менш здатним до опору, боротьби і т. ін. — Ви заберете найнадійніших, найкращих бійців з дружини, і це ослабить, знесилить нашу дружину! (Смолич, V, 1959, 465); Пролетаріат знесилить себе, якщо дозволить своїй партії вагатися так, як вагається дрібна буржуазія (Ленін, 21, 1950, 335); * Образно [Харитон:] Одначе ж за прадідів хліб родив?.. [Роман:] Тоді земля мала силу, а тепер вже переорали її на попіл, знесилили (Кроп., II, 1958, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 658.