ЗНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ЗНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНИ́ЗИТИ, зни́жу, зни́зиш, док., перех.
1. Переміщати, опускати нижче. Почув Лис, що щось там шпортає у нього на животі; От-от би [Лис] знизив хвіст та обігнався, але ні, його хвіст нині — боєва хоругов, не можна! (Фр., IV, 1950, 69); Чом ти знизила вії?.. А за віями — тьма. Буде, буде, Маріє, і для нас ще весна (Сос., Близька далина, 1960, 281).
2. Зменшувати, ослабляти рівень, ступінь і т. ін. чого-небудь. Герман.. знижував та знижував робітницьку плату (Фр., V, 1951, 399); Треба, щоб рівень закупочних цін спонукав колгоспи підвищувати продуктивність праці і знижувати виробничі затрати (Програма КПРС, 1961, 72); Щоб знизити температуру зерна, особливо коли воно з підвищеною вологістю, треба систематично провітрювати зерносховища (Колг. Укр., 2, 1957, 13); // Погіршувати, послабляти якість, майстерність і т. ін. Пишучи для дітей, він [В. Бичко] не знижує своєї майстерності, не приглушує поетичного звучання (Літ. Укр., 12.I 1965, 4); // перен. Робити менш значним, важливим, не таким піднесеним; спрощувати, збіднювати. Довгождана, вистраждана зустріч з народним читачем, людиною високої культури і багатого громадського досвіду, звільнила літературу від необхідності «знижувати» стиль і стилізувати (Талант.., 1958, 220).
3. Робити нижчим за звучанням, тембром (звук, голос). Спартак наблизився до нього впритул, знизив голос до шепоту (Гончар, Людина.., 1960, 17);— Нехай відпочине [Анеля],— підхопив Бжеський, знижуючи тон (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).
4. рідко. Принижувати гідність, ображати. Не хочеться рід свій поважний знизити (Барв., Опов.., 1902, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 661.