ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗОСЕРЕ́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Збирати докупи, об’єднувати, розташовувати, скупчувати в одному місці, в одних руках, в однієї людини і т. ін. Кутузов зосередив війська на захисті підступів до півдня Росії (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388); Суть більшовизму, суть Радянської влади в тому, щоб, викриваючи брехню і лицемірство буржуазного демократизму, скасовуючи приватну власність на землі, фабрики, заводи, всю державну владу зосередити в руках трудящих і експлуатованих мас (Ленін, 32, 1951, 133); // Спрямовувати в одне місце, в одну точку (звичайно про артилерійський вогонь). В разі потреби Устим міг тепер зосередити вогонь усього полку на одній якійсь дільниці (Кучер, Чорноморці, 1956, 124).
Зосере́джувати (зосере́дити) у свої́й осо́бі (в собі́) що — бути втіленням чого-небудь. Острозький зосереджував у своїй особі політику князів і старост з українських степів (Ле, Наливайко, 1957, 222); Друга симфонія П. І. Чайковського зосередила в собі багато рис, властивих усій російській симфонічній класиці другої половини XIX ст. (Нар. тв. та етн., З, 1965, 24).
2. на кому — чому. Спрямовувати, звертати на кого-, що-небудь (думки, увагу, зусилля і т. ін.). Регіна.. щораз більше зосереджувала на його особі свої думки й почування (Фр., VI, 1951, 269); Усю увагу хлопчик зосередив на своєму ліхтарі (Донч., V, 1957, 122); Для захисту завоювань Жовтневої революції від іноземних інтервентів і внутрішньої контрреволюції треба було зосередити, зусилля на створенні військових кадрів (Ком. Укр., 12, 1959, 5).
3. Сконцентровувати, напружувати (волю, думки, увагу і т. ін.). Він зосереджує всю свою волю, щоб робота вийшла як слід (Сенч., На Бат. горі, 1960, 6); Французька оперетка.. деморалізує не так, може, публіку, як артистів, затирає їхню індивідуальність, не дозволяє зосередити думку (Фр., XVI, 1955, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 691.