ЗІСКО́ВЗУВАТИ і ЗСКО́ВЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗІСКОВЗНУ́ТИ і ЗСКОВЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. Поковзом сунутися, спускатися вниз. — Чуєте, співають,— радісно зісковзнув Юрко вниз (Козл., Ю. Крук, 1950, 260); Я зсковзнув з золотого крила прудкокрилої птиці (Ус., Лави.., 1948, 58); Рука його затремтіла і безвольно зсковзнула з руки дружини (Ле, Наливайко, 1957, 435).
2. тільки 3 ос. Не утримавшись на чому-небудь, падати. * Образно. Густа, біла мряка залягла долину, висіла на гілках смерекового ліса, зісковзуючи з вершків (Фр., III, 1950, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 578.