КАПЕЛЮ́ХА, и, ж., розм. Тепла зимова шапка; вушанка. Іде зима проти літа у кожусі і червоних чоботях, в капелюсі (Чуб., I, 1872, 13); Іде моя «Мура», у моїй кожушині, у повстяках та в кролячій капелюсі (Вишня, І, 1956, 78); На ньому — пошарпаний сіряк і капелюха (Мам., Тв., 1962, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 92.