КА́ПИЩЕ, а, с. Поганський храм у східних і прибалтійських слов’ян дохристиянського часу. [Годвінсон:] В гостину не прийшли б ми в сюю хату, але повинність вища може змусить і в капище зайти (Л. Укр., III, 1952, 63); Від сторони ріки здіймалося капище Перуна (Оп., Іду.., 1958, 165); У східних слов’ян дохристиянської епохи існували капища, або святилища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 93.