КАШЕМІ́Р, КАШМІ́Р, у, ч. Тонка м’яка вовняна або напіввовняна тканина, пофарбована перев. в темні кольори; терно. В свята була зодягнена [ігуменя] в простеньку рясу з чорного кашеміру (Стельмах, І, 1962, 638); Сукня з кашміру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 125.