КЛЕПА́Ч, а́, ч., діал.
1. Клепальник. Всі знають — за клепача на буряках він (Горд., Діти.., 1937, 48).
2. Молоток (у 1 знач.). Хоче він бачити, хто ото співає, Взяв долото, клепач і пролупує стіну (Калин, Закарп. казки, 1955, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 180.