КО́ВЗАЛКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́взанка. Зійшов [Грипько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзатися (Вас., І, 1959, 162); На.. ковзалці бігають веселі діти (Епік, Тв., 1958, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 204.